Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | П.Грабовський |
* * * |
Плаче небо, вкрите хмарами, Що над нами восени Без кінця пливуть отарами Із сумної сторони. Темний гай додолу хилиться, Буйне листя опада; Різва пташка не осмілиться В поле вилетіть з гнізда. Тільки галич перелякана Скиглить, зграями шуга; З жалібного її каркання На душі росте нудьга. Сльози осені журливої, Що минули ясні дні, Се — плач долі нещасливої, Що судилася мені. |
1900 - 1902 |