ЖУРБА |
Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Журюся й я над річкою... Біжить вона, шумить, А в мене бідне серденько І мліє, і болить. Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої... До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна; А молодість не вернеться, Не вернеться вона!.. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить; Пташки співають голосно, І річечка блищить. Як хороше, як весело На білім світі жить!.. Чого ж у мене серденько І мліє, і болить! Болить воно та журиться, Що вернеться весна, А молодість... не вернеться, Не вернеться вона!.. |
1859 |