Ще не ковтаю сліз журбу солону...

* * *

Ще не ковтаю сліз журбу солону,
Стражданнями не сплачую ясу,—
Допоки неприступності корону
На гордій голові своїй несу.

Байдужий! Очерствілий! Ну поклич же
мене ледь чутно. Пошепки позви.
В невільницю обернеться «величність»
і тріумфально, з гуркотом публічним,
покотиться корона з голови!