Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Через життя наосліп йшла, Гріховне з праведним мішала, і повсякденності зола іскринку Божу пожирала. Намарне гаяла літа Серед людської злої пущі, і поглинала пустота Моє життя скороминуще. Благословляю день і час, і милість Господа велику, Що присудив з’єднати нас, Не розлучати нас довіку! Моя ти іскро з висоти, Моє щасливе двоголосся! Коханий мій! Якби не ти, Життя б моє — не відбулося. |