Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Недобру зиму з оберемком бід весняний вітер виштовхав у спину та ще й узяв, жартуючи, закинув суху гілляку на трамвайний дріт, немовби вклав стрілу у тятиву, смішну, безглузду,— так ото чепіти! Мій добрий світе, мій найкращий світе! Чи й я колись до того доживу, щоб хтось за мною, ще живою, плакав, бо жалю гідна, варта співчуття, бо стала, як та зламана гілляка на струмі електричному життя? |