Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Скільки білих снігів над моєю пройде головою, Скільки вогнищ згорить, до небес простилаючи дим — До останнього подиху буду щаслива тобою, Будеш щастям моїм, і життям, і коханням моїм. Привередлива доля то ридма-рида, то жартує, Привередлива доля ламає життя течію. Я з тобою іду через хащі, замети і бурі і прекрасною зву привередливу долю мою. Бо у вирі людському могла я тебе не зустріти, і обсіли б життя дріб’язкові турботи, жалі, і не знала б, нещасна, що щастя буває на світі, і не вірила б я, що кохання живе на землі. Скільки білих снігів над моєю пройде головою, Скільки вогнищ згорить, до небес простилаючи дим — До останнього подиху буду щаслива тобою, Будеш щастям моїм, і життям, і коханням моїм. |