Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Ми відвикли від зим суворих — Парниковий ефект взнаки. Ми, як саджанці помідорів, Заповняєм життя грядки. Такі немічні, безпорадні, і тепличні, і парникові, Уникаємо всіх ускладнень Чи ненависті, чи любові. А зима цьогорічна хижа З нас взялася витрясти душу: «Недолуго! А спробуй, виживи! Вітром схльостана, снігом здушена, Затяжним морозом стриножена — Спробуй виживи! Ну, давай!» А душа вже така здорожена, Їй хотілося б, може, в рай. (От цікаво: там є теплиці? Помідори там сходять як? Чи виполюють молодиці Там зілляччя: пирій, будяк?) О, пробачте, нечистий спутав, Ну, які бур’яни — в раю?! За пусте многослів’я — покута: Обірвати балачку свою. От ще тільки зимі славослів’я: Хай щороку — сувора зима! Літній хміль і осіннє похмілля, і усі недоумства ума Хай сніги очищають білі. Хай ми, світлі духом, лицем, З-під зимової єпатрихілі, До весни, як до щастя, йдем! |