Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Осипались останніми листками Холодні листопадні вечори. Над сірими, пустельними садами Світає сум зимової пори. Чому ж так швидко? Господи, як швидко — Весну згуляла, літо відійшло, Закінчується осені примітка — і те життя було, як не було. Безпомічну, беззахисну людину Злякали знову траурні птахи, Коли на місто, як на мертвечину, Голодні позліталися граки. |