Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

А.Волинська

* * *

Усеньку зиму я перемовчала, Заціпеніла в риштуванні справ, Мої старі поламані причали Байдужий вітер снігом замітав. Здавалось — розівчилась говорити, Німотствувала в затишку юрби, Здавалось — найсильніші динаміти Не збудять безсловесної раби. Та знаю, що як тільки до нестями Сп’янить мене свавілля грозове — Прийдуть вірші з весняними вітрами, Душа змертвіла — словом оживе.