Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Зупинись, зупинись, бо ще Осінь не вся відгоріла. Зупинись, подивись, як останні листки відлетять, Зупинись, помолись: то душа відлітає від тіла, І свічками над нею скорботні дерева стоять. Оселились дощі у покинутих Осінню залах, Зруйнували вітри гордо пишні її вівтарі. На виставі життя до кінця залишилось так мало: Із комедій-трагедій коротке одне попурі. Хтось заплаче чи ні? Чи за нами хоч хтось заголосить, Як обтрусимо з крил повсякденні земні порохи? Пом’янемо добром тихосумну небіжчицю Осінь. Да простяться усім нам і вольні, й невольні гріхи. |