Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Над втомленою щедрістю землею Сповняється щорічний ритуал: Знов Осінь, як біблійна Саломея Розпочинає танець покривал. Спадають ниць її розкішні шати, Багряно-жовте царське покриття. Стою. Дивлюсь. Очей — не відірвати. І ще чогось чекаю від життя. Воно ще буде лагідним до мене, Я прозирну найглибшу його суть. Це не мою ще голову шалену На блюді закривавленім несуть. |