Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

А.Волинська

* * *

Осінь, осінь, Ти — як сіль на рани, Ти роз’ятрила, стривожила минуле, А здавалось,— в пам’яті курганах Вічним сном давним-давно воно заснуло. Осінь, осінь... Біль старий голосить І ні вдень, і ні вночі не замовкає... Вітер павутиння срібне носить, Облітає жовте листя, облітає...