Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Осінь, осінь, Ти — як сіль на рани, Ти роз’ятрила, стривожила минуле, А здавалось,— в пам’яті курганах Вічним сном давним-давно воно заснуло. Осінь, осінь... Біль старий голосить І ні вдень, і ні вночі не замовкає... Вітер павутиння срібне носить, Облітає жовте листя, облітає... |