Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Вже тепло. Вже голуби п’ють воду з калюж відталих. Ось-ось з-під облізлих снігів просочиться перша трава. Вгамуються рани нові, старі зарубцюються рани — І обертом знову піде шалена моя голова! Добро відрізняти від зла зима мене вперто учила: Морозила, била, кляла закохану душу мою. Та з першим весняним дощем я знов безрозсудно щаслива, І знову, як кожну весну, я море дурниць нароблю! |