| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
| * * * | ||
| ||
|
Подай, життя, життєво необхідне,— Ні віллу, ні басейн, ані кольє,— Подай, життя, життя не зовсім бідне, Щоби натхнення зберегти моє; бо пропадає ні за душу цапову душі моєї космос і огром. У злободенних напастях і капостях ні миті, щоб за творчості столом хоч похапцем себе опам’ятати, з щоденних виринаючи турбот, наблизитись, нарешті, до висот, нарешті Богу — богове віддати… Надії на якесь благополуччя укотре розтають, неначе дим. Моє натхнення — клопоти замучать… Ну, змилуйся, життя, і перед тим, як знову й знову прикиплю до праці, на хліба заробляючи шматок,— жбурни мені, як кісточку собаці, хоча б один божественний рядок! |
||