Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
ДО В. Б. |
Нас повести в мій рай, рай моєї душі, Увілляти у серце вам віру, Вам, що прагнули бачить щасливим свій край І зустріли недолю й зневіру; Нас, півмертві, нещасні, самотні й смутні, Що хотіли уздріть в променистім вогні Наше слово палке незалежним, Вас повести до щастя — ось мрія моя, Що змагається з горем безмежним!.. Море темряви вколо лютує й гуде, Буйний вітер літає свавільно... Хто запевнить мене, що нас смерть усіх жде? Я не вірю й не вірити — вільно!.. Я прозріла давно!.. І для вас, бачу я, Ще за хмарами сонце не згасло, Вже зібралась до купи народна сім’я, Залунало відродження гасло!.. Що для сміливих духом змагання і мла? Що всі блискавки темного неба? Що до гніву нам хвиль, коли думка пала?! Що до ночі, як сонця нам треба?!.. |