Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
* * * |
І сонце не гріє, і вітер не спить, Гойда мої думи і душу смутить, Притулку шукає і в розпачі б’ється, І з тихого щастя людського сміється... І дух мій, як вітер осінній, пита: Де сонце, де правда і долі мета? Хто світло від зору людського ховає? Чом дух мій даремно до сонця взиває?! Ні світла, ні долі... Кругом все мовчить, І думка не може утихнуть, спочить... І мало їй місця, і мало простору, І сліз, і одчаю, і неба для зору!.. |
1911 |