Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Х.Алчевська
НА САМОТІ
Мов пташки сіренькі, з моєї хатини
Дівчатка веселі кудись упорхнули
Й зоставили мене, охоплену смутком,
В журбі самотини...

Як тихо навколо... Ні одного звука...
Ні пісні далекої, любого слова,
Ні долі, ні світла, і в думах журливих
Сама тільки мука...

Самий тільки жаль невимовний за щастям,
Самі тільки спомини сонця палкого,
І туга безкрая, і тихії скарги
Життя молодого...

Ось дивиться пильно з кутків самотина,
І холодно, й сумно, і темно навколо,
І тихо схиляється смерті в обійми
Потомлене чоло...
1908, цвітень