Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
ДО НЯНІ |
Няню-голубко, коли б ти вернулася, Певно, б уже не лишила мене... Здавна вже щастя моє промайнулося, Я посивіла, і чоло смутне Думою тяжкою вже огорнулося... Люблячи тсбе, колись я навчилася Вірно і ніжно любити свій край, Радісна й юна, нічим не смутилася, Вірила в щастя, до сяючих зграй Кращих надій свого віку хилилася... Марно!.. Приборкано крилонька дужії, З сміхом поламано душу мою, Люди жорстокі, холодні й байдужі! В полі лишили мене в завію... Де ж ти, голубонько мила, коханая, Чом не зогрієш ти серце смутне? Чому не прийдеш як гостя бажаная В небо з собою узяти мене?!.. |
15 березіля 1912 року |