Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
До П. |
Ні, місяцю, не сяй! не збуджуй ясних мрій! Мені вже не гаразд співати про квітки, Бо в серці хтось хова жалів з-за мене рій I на душі таїть ридаючі думки... Ні, весно, не цвіти! не збуджуй поривань! До щастя більш не клич химерную рабу: Вже доста сліз чиїхсь, страждання і благань В розкішну цю, палку, весняную добу... Залиште, мрії й сни, мене на самоті! То гріх — тоді кохать, як поруч хтось кона, Як спів, палких надій і радощі оті Так гірко відчува чиясь душа смутна... Зів’януть слід би вам, троянди запашні! Захмаритись в той час сіяючим зіркам!.. Інакше з горя вмре те серце по весні, І вже не зацвісти тоді й моїм думкам! |
1903 р. |