Оранка

ОРАНКА

Я орала удень свій крутий переліг,
Але темно було, як вночі...
Розум мій із життям помиритись не міг,
Над усім завивали сичі...
Я посіяла слово, розумне й метке,
Уночі засвітила думки,
Але вік погасив оте світло палке,
А на полі зросли будяки...

1911