| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
| * * * |
|
Хмари! хмари весняні! і ясна блакить! І зітхають, радіючи, груди... Теплінь, мила і лагідна віє з ланів, Ясне світло, відродження всюди!.. І хоч думка моя — ефемерна, як мить, І хоч щастя трива лиш хвилину, Хочу я, наче небо, сіяти і жить, І життя бережу, як перлину... Зі своїми ваганнями й морем страждань, Зі сльозами і усміхом долі Воно вільне й широке, безмежне, як степ, І синіє, як марево волі! Не вмістить його хвиль у тісні береги, Не закрити від ясного сонця! Стільки сили у нім і бажань навкруги, Що не треба йому оборонця! Переможе всю темінь відродження мить, Всі ручаї зіллє вона в море... Хай же сонце живе! хая ясніє блакить, Хай сплітаються щастя і горе! |
| 1912 |