До П. («Я знов живу і знов сміюся...»)

ДО П.

Я знов живу і знов сміюся,
Бо ти ожив, бо ти воскрес...
І сонце теж до нас сміється,
Побідно сяючи з небес...

Забуто пишнії ідеї,
Недолі зникла темна мла,
Сміються радощі-камеї,
І щастя усміх посила!..

...І, розпустивши гарні коси,
Іде до нас весна думок,
І мрії яснії, мов роси,
Ведуть сподіванки в танок...

І розцвітають всюди квіти,
Сміються радощам своїм,
Сміються яблунь білі віти,
І ми всміхаємося їм...

1909