Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
* * * |
О, розправ білосніжнії крила, Моя думонько, ніжна й смутна! Темна хмара наш обрій укрила, І затьмарилась юна весна. Ми так мало ще бачили світла, Наша пісня, як май, молода... Чи то ж доля для нас уже квітла? Чи Вкраїну хто в світі згада? О, розвийся, сердечне кохання, До забутого краю цього — Стільки муки в нім, горя, страждання, Сяйва сонця ж... немає його!.. |
1911 |