Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
Голос життя |
І знову теплінь, як раніше, І гріє сонце, й вітер спить, І до життя любов’ю дише Розкішний гай, що весь тремтить; Далеко всі турботи світа, Затихли пориви смутні, Розкрилось серце для привіта, Повстали думи у огні... О, як востаннє листя сяє! О, як шепоче осінь та... Се — ніби юність промовляє, Се — мрія серця золота: «Живи! люби! кохай Вкраїну! Поверне кращая доба... В краю не буде смерті й тліну, Не смерть міцна, а боротьба!» |
1910 |