Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
Кобзарі |
Забуті, обдерті, в старенькій свитині Сумними степами ідуть кобзарі; Незрячі, вони про свободу співають І сонце вітають на ранній зорі... Під хатнім віконцем, в садочках вишневих, І в панства лихого, на панськім дворі, І в дощ, і зимою, заметені снігом, Розшукують правду сіроми старі. Шукають сліпії і бачать те світло, А зрячі ще й досі його не знайшли, Знущаються з пісні, їх кобзи розбили, Їх думу і слово в полон узяли... [Так чом же злих помста людськая не спалить, Чом з неба не вб’є їх караючий грім?] І сонце велике й прекрасне свободи Чом зараз не зійде над краєм моїм?!.. |
1910 |