Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
Осіння пісня |
Дихання осені я чую в кожнім шумі, Стрічаю запит скрізь: «Де щастя молоде?» І чую, як в сльозах по стежці у задумі Незримий хтось іде... Химерні спогади, і скарги, і зітхання Мене обхоплюють, затемнюють спокій, І в далеч аж до хмар летять мої вагання В непевності тяжкій.... Чи справді варто жить, боротись і сміятись, Щоб подув холоду надії всі убив, Щоб морем сліз колись по світу розіллятись Над тим, що дух любив?.. Зайнявся полум’ям край неба сумовитий, І ніч безрадісна на обрії зійшла... Здається, дух життя, раніше гордовитий, Схилила сила зла... Чи варто ж жить було, щоб бачить ночі стрічу? Чи варт боротися, щоб темряви діждать? Чи стрінем сонце ми колись за тою ніччю, Щоб жити, а не спать?!.. |
1910 |