Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
Хмарний вечір |
Не питай, не питай, чому ніч без зірок Тихо плаче до самого ранку, Чому пісня весни вабить ніжно мене, Хоч не йду в темінь саду я з ґанку. Я весну ту люблю, та не світить мені Зоря тиха блаженства й любові, Моя доля — не та, не для мене в садку Гарні квіти провадять розмови; Моя доля смутна: усе бачити й жить, Невимовно душею страждати... Чому ж ніч, вічна ніч не укриє мене, Не розстеле кругом свої шати? Не питай, не питай, чому в царстві квіток Чути шепіт і гірке зітхання: В ньому смуток вита, бо не радісні ми, Бо судилося людям страждання. |
1910 |