Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
ДВІ СЕСТРИ |
Темні хмари позвисали Над країною моєю, Змалку ще її, голодну, Буйні вітри колисали. Стогне горлиця і в’ється У холодній тій країні, Та, згодована недолей, Від плачу, мов рибка, б’ється. А до неї прилітає, Щоб її мерщій обняти, Рідна сестронька-голубка, Їй у вічі заглядає: «Полетім, сестричко мила, В далечінь ту, де Карпати, Де сіяє усміх сонця, Де б нас доля захистила; Полетім і поєднаймось Та покинем край немилий, Гей, залишимо пригоди І повік не розлучаймось! Та згадаєм, як літали Ми у горах із тобою, Як там білії крилята Ясні мрії обгортали; Як у темний ліс дрімучий Виїздили люди в зброї; Як над Довбушем світився Камінь сонячний, блискучий. Полетім і будем рівні, Ой, згадаємо минуле, А не то тебе погублять Хмари чорні, хмари гнівні. Гей, полинем вкупі, мила, Полетім удвох з тобою, Бо в братерському єднанні Тільки й щастя, тільки й сила!» |
(1907) |