Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
* * * |
Осіннєє листя при заході сонця Купалось в промінні вогню золотого І думало стиха: то щастя вернулось, Колишнєє щастя і радощі його. Тим часом ніч темна й холодна чекала На барви блискучі, на золото ясне І подихом смерті, зимової смерті Готова була погубити прекрасне. Мовчазно вмирало розкішнеє літо, І тихо ті промені денні згасали; В ту пору і в мене, мов листя осіннє, Барвистії квіти в душі зав’ядали... |