Хризантеми схилялись над нею...

* * *

Хризантеми схилялись над нею,
Вона спала у темній труні;
Безталанну і чисту лілею
Проводжали пісні жалібні.
Я ховала останнюю мрію,
Я впізнала її небуття...
Чим же серце тепер я зогрію,
Чим зворушу зимове життя?
Воно знищить душевну святиню,
Воно зв’ялить найкращі квітки,
Уб’є душу, ту світлу богиню,
І приспить найдорожчі думки...
Мою білу і чисту лілею
Виряджали пісні жалібні,
Крила смерті чорніли над нею,
Хризантеми мовчали смутні.