Що то за люде, голубонько-мамо...

* * *

«Що то за люде, голубонько-мамо,
Йдуть і співають у сірій юрбі?..
Ясні надії в очах їх палають,
Древко корогви червоне стискають
Руки, потомлені в праці й журбі...»
«Донечко мила, то — чеснії люди!
Довго страждали вони у ярмі,
Й спала з очей їх неправди полуда:
Воля закована вбогого люда
Встала з кайданів у темній тюрмі!»
«Ой, моя нене!.. та що ж це твориться?..
Глянь... вони впали... (чи то ж мені сниться?)
Мамо!.. влучили борців за свободу!..
Тих, що життя все за волю поклали,
Тих, що всім людям про сонце співали
Й душу так щиро віддали народу!..»