Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Х.Алчевська |
* * * |
Чи бачиш, самітня смерека зітхає І віти журливі свої похилила; Отак і душа в мене тихая має Підстрелені крила... Чи бачиш, он хмари пливуть над горою І сіра нудьга їх усіх оповила. Отак воліктися лиш можуть журбою Надломлені крила... Несила он меві летіти над морем, Там скелі немає, котра б захистила, Не можуть вже більше боротися з горем Підстрелені крила. |