| БАКЛАЖАНИ |
|
З-за шиб проміння жмут, мов блиск омани, осіннім усміхом з далеких лук бренькливі мухи манить на рундук. Мандрують хмарою дрібні прочани й глядять очима, повними пошани, як сиве павутиння в’є павук й в вікні від дотиків охлялих рук блідо-червоні спіють баклажани. На грядці їх застала осінь рання, як ще були зелені, молоді; тепер крізь скло читають хмар письмо. Так наші мрії, заміри, бажання перейдуть часто в дійсність аж тоді, коли від себе їх відірвемо. |