| БОЖЕВІЛЬНА РИБА |
|
Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода, мелодії грає на каміння флейті, а в білих пін хвилястогривім рейді риб щічки розцвітають з глибу дна. Над плесо вискочила з них одна, та, сонця колесом побита в леті, упала вниз. Відтоді є в хвиль меті самітна та німа, хоч молода. Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба, не заспокоїть сірини багонце чужа ржа біржі, гниль коржава гриба. І мрій снуєш срібнясте волоконце, і вверх глядиш, мов навіжена риба, яка побачила хоч раз вже сонце. |