| ОРЕЛ І ЛІТАК |
|
Орел, король просторів, вдаль летів, над полову мідь піль, синь моря лав, над опар хмар шлях крил його дрижав. Враз чути літака на небі спів. На ворога вид в серці лють і гнів; шалені перегони з ним почав, ставав чорнішим ліс і меншим став, аж сил нема, до літака присів. І ми пливем крізь місяці та дні, самітні в хвилях моря кораблі, у промахів і сумнівів борні. І над низи зриваємося злі, не знаючи, що можна від землі втекти лиш іноді — та тут на ній. |