| ДОЩ |
|
В морях з шафіру плюхкають краплини, хлюпочуть срібні краплі в сріблі рік, і гребінь вітру чеше їх відвік, і сонце п’ють, мов овочі калини. В цілунках тих ростуть дрібні цятини у білопері хмари, літа лік; підносять вгору свій вовнистий бік, геть утікають від землі долини. Та вітер вдарить в їх легкі вітрила, та млу зморозить білогриву в воду, на землю їх ваги вертає сила. Нам годі побороть свою природу, бунт вічно палить, вічно ломим крила і знов спадаєм на землі колоду. |