| СТАРЕ ВИНО |
|
В холоднім сутінку сухого льоху по стінах тиша кане зерном граду. І п’яний, м’ятний запах винограду, ряди пляшок, що в сповитку із моху. В цю кучугуру, мов у землю соху, вбиває час плісні кошлату шпаду. Пляшки набрякнуть у тісноті спаду і тріскають, немов струки гороху. Вино в пісок усякне, червінь рож увійде в зелень мохового прута. І ми, буває, нашої також бажаєм дійсності розбити стіни, дарма що, може, кинувши їх пута, ми б розіллялись на незнані ріні. |