| РАКЕТА |
|
Так тихо. Місяць лиш з-за хмар погляне, порине в чорних тіней знов тенета, гряде грязька, густа імла з бескета, повітря є гниле, липке, погане. Нараз крайнебо від луни багряне, вогнем угору вистрілить ракета і задрижить, немов тремка трепета, мільйоном іскор в неба синь розтане. О! Серце мріє вирватись із лона тяжкої дійсності, із буднів ґрунту в безкрає небо, в соколів околи. Тут розсипатися в червоні грона, в криваві розірватись букви бунту, на землю не вернути вже ніколи. |