| ПРЕЛЮДІЯ |
|
Такі бувають часом дивні хвилі, що, сам не знаеш звідкіля, чому, приходять в ніч, від померків німу, чи в день, як сонце стане в повній силі. Далеко бачиш — в незчисленні милі, віддихаєш, дереш на шмаття тьму і чуєш давню радість, ту саму, яку в щоденщини згубив ти пилі. Горбами та низами йдуть дороги, схвильована морських поверхня грив — це крізь життя змагання шлях пологий. Хоча 6 чоло батіг невдач порив, не жаль, бо ступенем до перемоги стає нам кожний, хоч невдалий, зрив. |