| ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ |
|
3апрягти до саней чотири чалі коні і вчвал, і вчвал! 3аіржуть баскі бігуни на реміннім припоні, аж луна відіб’ється від скал, від скал. Труснути батогом на вітер буйний і вдаль, і вдаль! Наші очі далеччю гартуймо, а серце куймо на сталь, на сталь. Ударять у срібну рунь золоті копита, мов грім, мов грім. Повними грудима будемо вітер пити, під дахом синього неба наш дім, наш дім. Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти: нема турбот! І сонцю ми поженемо навпроти, бадьорі, радісні, в галоп, в галоп. 3апрягти до саней чотири чалі коні і вчвал, і вчвал! Навпростець переїдемо всі перепони, здобудемо життя фінал. Розпускають коні сиві гриви, пара 3 уст, мов дим. 3 рвучим вітром буйногривим! Бути вічно юним, вічно молодим! |