Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Т.Шевченко
* * *
Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так! Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть.
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую мінуту,
За неї Господа моліть.
1847