Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Т.Шевченко
* * *
Понад полем іде,
Не покоси кладе,

Не покоси кладе — гори,
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!

Косаря уночі
Зострічають сичі,

Тне косар, не спочиває
Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси.

Не благай, не проси,
Не клепає коси;

Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить
Усе, що даси.

Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.

Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси,
Не мина й царя.

І мене не мине,
На чужині зотне,

За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить
І не пом’яне.
1847