| В ЗЕЛЕНУ СУБОТУ |
|
Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав; з ясена та кленів нарубаю гілля; лепехи нарвати побіжу на став. Клечанням обставлю, приберу кімнату. — Подивіться, мамо! Хороше ж то як! Усміхнуться очі. Поміж тим у хату вечір завітає — стомлений козак. Сядемо рядочком. Заведем розмову — тиху, сумовиту — і про все, про все, доки до віконця хусточку шовкову ніченька-черничка з поля донесе. |