* * * |
Як упав же він з коня та й на білий сніг. — Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг. Ще як руку притулив к серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцйонер — захитався світ! Як вмирав у чистім полі — слав усім привіт. |
1919 |