Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Стефанович |
* * * |
Ніч і тиша — на сторожі. «Ой, не бути в парі!»— Хтось вродливці зловорожить І воложить карі. Але — що це? — серед ночі Дивний спів рознісся! Потішати наче хоче, Котиться з узлісся... Соловей? У співнім герці Ті лящать у гаю,— Цей співак до глибу серця Співом промовляє! Запитати?— «Де подівся, Слова не сказавши? Виглядай його, надійся — Чи пішов назавше?» Ніби голос, як у птиці,— Мова — не пташина: «Не дівчата-молодиці,— З милим — батьківщина. Він вже там, де його друзі, Там, де місто Броди.» Гей червоні в тому Бузі Та важенні води. Прикипів до кулемета За отчизну-вроду, Молоком текучу й медом Тільки не для роду. У Петра одно для смерти — Німота погорди: І Петрів таких не стерти Вам ніколи, орди! |
Боффало, 1965 |