Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Сосюра
* * *
Зустрів її таку тендітну,
йшла одиноко на базар.
В брудній тиші кричали діти,
і десь надходила гроза.

Афішний день. Удари серця
чужими бризками огня.
Моє ж замерзло і не б’ється:
в її очах — маненький я.

Au revoir, і крила ранку
її вгорнули знов і знов —
золотооку спекулянтку,
мою колишнюю любов...

І од базару сонце меркне...
Шпурнув би бомбу прямо вниз,
щоб розлетілись феєрверком
червінці, пальта і штани...
1923