| * * * |
|
Зустрів її таку тендітну, йшла одиноко на базар. В брудній тиші кричали діти, і десь надходила гроза. Афішний день. Удари серця чужими бризками огня. Моє ж замерзло і не б’ється: в її очах — маненький я. Au revoir, і крила ранку її вгорнули знов і знов — золотооку спекулянтку, мою колишнюю любов... І од базару сонце меркне... Шпурнув би бомбу прямо вниз, щоб розлетілись феєрверком червінці, пальта і штани... |
| 1923 |