* * * |
Губи в губи... тепло і вишнево... Он пройшов задумано Дантон... А вгорі бджолою Магадеви монотонно гуде камерон... Зорі вранішні, веснянії, о де ви?.. І в садку знайомеє вбрання... Губи в губи... тепло і вишнево... В небі крик Червоного коня... В небі крик. І Ґвардія Червона. Вартовий смуглявий на мосту... В туманах трава і ешелони, І терпкий, холодний серця стук... За рікою тьма і невідомість...— Ой, чого ж розплакались сичі?— Наплива й ковта солодка втома, і здаються ворогом кущі... І дивлюсь на воду і тумани, І лечу на зоряні шурфи, доки місяць в небі не розтане, доки зміна... і гудок... і дим. |
1923 |