Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Сосюра
* * *
На шматки порізав свою душу
й зашпурнув їх ген-ген я од себе...
І несуться вони метеорами десь по далеких світах...
В порожніх грудях тільки вітер віє,
і тоскно шарудять сніги...
Там посадив я чорную лілею,
в ній заховалося моє щастя,
і тре синенькі рученята,
і дивиться з благанням навкруги.
Сніги,
сніги...
1922