| * * * |
|
Пташко! будь рада теплу і весні, Кинь жалкувати по долі... Слухай: навколо лунають пісні, В сонці купається поле. Плаває — в’ється над річкою мла, Ваблять, всміхаючись, луки... Дай мені руку, і — геть від села, Де нам дались тільки муки. Дай мені руку, і в поле біжім, В степ голубий та широкий; Там, серед нього, під небом ясним Знайдем ми втіху і спокій. Всіх там, у полі, уклоном низьким Жито привітно стрічає, Сонце ласкаве промінням своїм Рівно для кожного сяє. Станем ми в полі на стежці глухій, Стане нам тепло і ясно, Стомлене серце під шум польовий Стихне і солодко засне. Сонце погасне, і ніч прилетить З чарами, сріблом, красою, Пісня кохання в гаю задзвенить, Нас зачарує собою... Цілу ми ніч проблукаємо там, Ранком ми підем щасливі... Буде проміння всміхатися нам, Будуть кивати нам ниви... |
| 1903 |