| * * * |
|
В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна. Цвіти і сяй, моя державна... І розцвіла, як квітка, мова На рідній ниві, над струмком, Але прийшла на лан корова І завертіла язиком... Недовго думала і ждала, Взяла і всю її злизала... Отож чужих корів годуйте Сінцем, помиями в хлівах, Але вночі і вдень пильнуйте, Щоб не ходили по ланах. Коли ж у вас серця телячі, Зробіть намордники собачі. |
| 13.Х. 1918 |